Школа з географічної картографії

НАУКОВА ШКОЛА З ГЕОГРАФІЧНОЇ КАРТОГРАФІЇ

«Тематичне картографування і застосування геоінформаційних систем для потреб географічних досліджень»

З 70-х років ХХ ст. на кафедрі фізичної географії та картографії плідно працює наукова школа тематичного картографування, засновником якої став видатний вчений-картограф, доктор географічних наук, професор, Заслужений професор Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Заслужений діяч науки і техніки України – Іван Юрійович Левицький. Початок формуванню школи поклали роботи з атласного сільськогосподарського картографування різного територіального рівня – від окремих сільсько- і лісогосподарських підприємств до атласів адміністративних районів, республік і держави в цілому. Вперше в історії вітчизняного картографування застосовано метод соціологічного опитування в процесі проєктування змісту карт. Під керівництвом І.Ю. Левицького розпочалась розробка карт і атласів охорони і використання земель, що дало поштовх до розвитку природоохоронного й екологічного напрямів тематичного картографування. У 80-х роках ХХ ст. вчені-картографи кафедри брали активну участь у картографічних розробках для окремих країн та регіонів, зокрема надавали значну допомогу в становленні й розвитку тематичного картографування Молдови, Вірменії, Білорусі, Росії. Під керівництвом професора І.Ю. Левицького (рис.1) захищено ряд кандидатських і докторських дисертацій з еколого-природоохоронного картографування, охорони земель, туристичного картографування, історії тематичного картографування.

Рис. 1. Професор І.Ю. Левицький зі своїми докторантами (на той час, а нині – докторами географічних наук) Р.І. Соссою і В.А. Пересадько, 2006 р. (зліва – направо: Р.І. Сосса, І.Ю. Левицький, В.А. Пересадько)

Розроблено методику створення серій еколого-природоохоронних карт адміністративних областей і великих промислових міст, еколого-природоохоронних картографічних творів окремих промислових і сільськогосподарських об’єктів різного просторового рівня (локалізованих у пунктах і розосереджених по території), міських і сільських адміністративних районів.
З початку 2000-х років картографічні методи закономірно доповнюються активним використанням засобів геоінформаційних систем (ГІС). Інтеграція картографічного та геоінформаційного методів досліджень із традиційними напрямами наукової роботи кафедри та факультету в області прикладних географічних досліджень зумовлює появу нових розробок в області ландшафтно-екологічного картографування, картографування виборчого процесу, освітнього комплексу, природної та історико-культурної спадщини, а також геоінформаційного забезпечення створення та функціонування територій та об’єктів природно-заповідного фонду, картографування для потреб альтернативної енергетики в Україні, картографічного забезпечення стратегій розвитку територій. В останнє десятиліття сумісно з фахівцями біологічного факультету розвивається напрям впровадження геоінформаційного та картографічного методів у біологічні дослідження, зокрема одним із вагомих здобутків наразі є досвід застосування ГІС-засобів для вивчення біоценозів та рельєфу дна акваторій у районі Української антарктичної станції «Академік Вернадський».
Протягом трьох десятиліть проводиться Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми безперервної географічної освіти та картографії» (рис. 2, 3), видається однойменний збірник наукових праць (рис. 4), визнаний фахових виданням з географічних наук і включений до міжнародних наукових баз даних (DOAJ, Index Copernicus, BASE (Bielefeld Academic Search Engine), ResearchBib, Open Academic Journals Index (OAJI), Ulrich’s Periodicals Directory, Google Scholar, National Library of Ukraine Vernadsky).

Рис. 2. Учасники Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми безперервної географічної освіти та картографії», 2011 р.

Рис. 3. Виставка картографічної продукції в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2005 р. (на фото зліва – з направо: О.О. Жемеров, А.М. Байназаров, І.Ю. Левицький)

Рис. 4. Збірник наукових праць «Проблеми безперервної географічної освіти та картографії» (титульний аркуш одного із випусків)

З 2015 року очолює наукову школу учениця Івана Юрійовича – доктор географічних наук, професор Віліна Анатоліївна Пересадько (рис. 5).

Рис. 5. Доктор географічних наук, професор, декан факультету геології, географії, рекреації і туризму В.А. Пересадько

За результатами наукових досліджень опубліковано 6 монографій (3 з яких визнано обов’язковими для використання державними картографічними підприємствами при розробці карт екологічної та природоохоронної тематик), близько 200 статей у фахових виданнях, розроблено понад 300 картографічних творів, в тому числі перша в історії радянського картографування серія еколого-природоохоронних карт області та міста (5 карт Харкова і Харківської області), медико-екологічні, екологічні, туристичні та навчальні атласи, низка словників і навчально-методичних посібників (рис. 6).

Рис. 6. Видання представників наукової школи

Виконано ряд держбюджетних і госпдоговірних тем, налагоджена тісна співпраця з провідними науковими (Інститут географії НАН України), виробничими (ДНВП «Картографія», ПрАТ «Інститут передових технологій»), і вищими навчальними закладами України (КНУ імені Тараса Шевченка, НУ «Львівська політехніка»), а також громадськими організаціями (Українське географічне товариство, Україна; American Association of Geographers (AAG), США) тощо. За роки існування школи захищено 3 докторських та 12 кандидатських дисертацій. Зараз даний напрям наукових досліджень на кафедрі продовжують розвивати 2 доктори та 7 кандидатів наук. Завдяки науковій роботі кафедри за цим напрямом Каразінський університет вже кілька десятиліть по праву вважається одним із провідних наукових центрів розвитку комплексного тематичного картографування в Україні.

Текст підготували: В.А. Пересадько, О.І. Сінна