Історія кафедри – Борис Павлович Іванов

Іванов Борис Павлович народився 28 липня 1898 року в місті Гайворон Курської губернії. Після завершення в 1912 р. Гайворонського міського учілища продовжив навчання в Курській вчительській семінарії, потім працював учителем сільської школи, очолював торфорозробки.

У 1923 р. Б.П.Іванов вступає на геодезичний факультет Харківського інституту геодезичного і земельного обладнання. З 1929 р., отримавши фах інженера-геодизиста, керує до 1932 р. фото-топографічними роботами зі зйомки Харківського району, працює головою Закавказької експедиції з аерофотозйомки.  У 1933 р. повертається до Харкова, де до 1935 р. працює у тресті “Укргеодезія”, а у 1935 р. стає технічним редактором Держкартфабрики.

У тому ж році в Харківському університеті утворюється кафедра геодезії (Завідуючий – І.З.Дахов), куди і запросили Бориса Павловича викладати картографію. У 1941 р. Б.П.Іванова призвано до війська, де він згідно своєму фаху працює у військово-картографічній частині.

До Харкова він повернувся разом зі своєю частиною у 1944 р. За проханням факультету він два рази на тиждень веде практичні заняття з картографії. У 1947 р. , після демобілізації, Борис Павлович повернувся до університету на кафедру геодезії в якості доцента. У 1950р. він захистив кандидатську дисертацію та був призначений завідуючим кафедри геодезії. З 1956 р. кафедру геодезії було об`єднано з кафедрою загальної географії. Завідуючим нової кафедри стає проф. Г.П Дубинський, а Борис Павлович продовжує працювати на кафедрі на посаді доцента. Загалом Б.П.Іванов працював у Харківському університеті 43 роки.

Особливим захопленням Бориса Павловича була історія картографії. Цій темі він присвятив чимало праць: “Опыт исторического исследования о межевании земель России”; “Русский картограф XVII в.” (1958р.), де встановлюється особистість автора “Книги Большому чертежу”, що до цього часу лишалася невідомою. Аналізуючи матеріали Центрального державного архіву давніх актів, Б.П.Іванов встановлює, що автором цього видатного твору є іконописець Афанасій Мезенцев, який написав свою книгу у 1626 р.; “К истории русской картографии XVII в.” (1959); “Из истории картографирования Левобережной Украины” (1960); “Русская картография до XVII в.”(1963); “Из истории картографирования Харьковской области” (1965); “Геодезические инструменты в Московском государстве XVII-XVII вв.” (1966); “К истории картографирования Русского Севера”(1967); “Пётр I и русская картография”(1968); “О связи русской и европейской картографии” (1970); “Картография в обороне южной границы России” (1972); “К истории картографирования Кавказа” (1977); окрім цього, вже на пенсії, Борис Павлович написав “Методические указания по изучению проекций географических карт” (1980).