ДВА СТОЛІТТЯ ВИВЧАЄМО ЗЕМЛЮ
з історії кафедри фізичної географії та картографії
Кафедра бере свої витоки від кафедри статистики і географії Держави Російської, організованої в Харківському імператорському університеті відповідно його першого статуту 1804 р., і є найстарішою географічною кафедрою, що була створена на теренах України.
Засновник Харківського університету В.Н.Каразін був видатним географом. Вперше на Україні на початку XIX ст. він став проводити систематичні метеорологічні спостереження.
У 30-50-х роках XIX ст. істотний внесок у вивчення природи Європи, Азії, Африки вніс наш земляк та вихованець Харківського університету Єгор Петрович Ковалевський. З його ім’ям пов’язані геологічні та географічні дослідження Чорногори, Карпат, Балкан, Сибіру, Середньої Азії, Уралу, Кашміру, Афганістану, Монголії, Манчжурії та Син-Цзяна. Особливо великий внесок зроблено науковцем у дослідження Африки. Ним була ліквідована велика біла пляма на карті східного Судану та Ефіопії.
У середені XIX ст. професор Харківського університету П.І.Кеппен заклав підвалини нової науки про сезонні зміни у природі – фенології, він сприяв подальшому розвитку лімнології, зібрав багатий матеріал для географо-статистичного словника Росії, який надалі завершив та видав П.П.Семенов-Тянь-Шанський. У 60-80 рр. XIX ст. професором І.Ф.Леваковським було проведено дослідження рельєфу Харківської губернії та значної частини України, він видав і першу орографічну характеристику її території. У двотомній монографії “Воды России” І.Ф.Леваковський подає докладну інформацію про річкову мережу Європейської частини Росії, де обґрунтовує велике господарське значення річок, підкреслюючи необхідність дбайливого відношення до природних водоймищ. Учень І.Ф.Леваковського, видатний геоморфолог та палеогеограф проф. О.В.Гуров, досліджував кайнозойські відклади півдня країни, виявив геоморфологічні особливості долин Дніпра, Сіверського Донця та їх притоків, виділив основні етапи розвитку сучасного рельєфу Лівобережної України.
До плеяди великих географів кінця XIX – початку XX ст. належить учень В.В.Докучаєва, професор Харківського університету Андрій Миколайович Краснов, якого його друг академік В.І.Вернадський назвав одним з найбільш оригінальних шукачів географічного синтезу. Ми приводимо лише короткий перелік основних заслуг цього видатного вченого географа та геобатаніка: ландшафтні та геоморфологічні дослідження у багатьох районах Європейської частини Росії та Кавказу, обґрунтування еволюції ландшафтів гірських країн на прикладі Тянь-Шаню та Кавказу, ґрунтовні географічні дослідження степів Північної півкулі та країн мусонної Азії, закладання підвалин конструктивної географії, розробка теорії еволюції геокомплексів нашої планети з неогену, практичне здійснення перенесення субтропіків у Колхіду та розвиток там чайного та цитрусового господарства. А.М.Краснов створив кафедру фізичної географії у Харківському університеті (1889 р.), він написав перший посібник із загальної фізичної географії російською мовоюі, що витримав чимало видань. У цьому посібнику було викладено розроблене Красновим, ландшафтне районування усього світу. Вчений був видатним педагогом, активним популяризатором наукових знань. Праці А.М.Краснова та його учнів визначили напрями подальших досліджень, що стали традиційними для географів нашого університету.
Після Краснова у Харківському університеті працював відомий вчений проф. О.А.Івановський. Він залишив по собі праці у області антропології, етнографії, методики викладання географії. Івановський досліджував країни Середньої Азії та Син-Цзян, піднявся на вершини Алаганезу та Великого Арарату. У 1928 році за ініціативи проф. О.А.Івановського створено географічний факультет у нашому університеті.
Метеорологію та кліматологію у Харківському університеті ще з 40-х років XIX ст. розвивали видатні вчені професори: В.І.Лапшин, Ю.І.Морозов, М.Д.Пильчіков, Д.К.Педаєв. Вони вели регулярні метеорологічні спостереження, опублікували перші докладні праці про клімат Харківської губернії, ними була створена мережа метеорологічних станцій на ПС України, сконструйовані нові метеорологічні прилади. Вищезгадані вчені розробляли проблеми земного магнетизму, атмосферної електрики, проводили дослідження високих шарів атмосфери за допомогою аерозондів.
Продовжував кліматологічні та агрокліматичні дослідження у Харківському університеті проф. Георгій Петрович Дубинський. Перші його роботи були присвячені клімату Західного Сибіру. Результатом багаторічних досліджень Г.П.Дубинського та його співробітників стала розробка нових ефективних засобів боротьби з посухою у південних та східних степових районах України. Обгрунтовані умови та норми застосування штучного зрошення для провідних сільськогосподарських культур з врахуванням місцевих географічних умов. Його колега доц. А.Д.Бабич на прикладі лісового оазису “Асканія-Нова” довів перспективність лісомеліоративних робіт у справі природокористування на півдні Украіни.
З початку 70-х років набули розвитку прикладні напрями ландшафтознавства для потреб меліоративної, рекреаційної географії та для здійснення заходів з охорони природи (Г.П.Дубинський, Ю.Ф.Кобченко та ін.). Починаючи з 1976 року усі кафедри факультету об’єднали свої зусилля для розробки одної комплексної теми – “Умови раціонального природокористування та охорони природи на півдні Європейської частини СРСР”.
У 80-ті роки XX ст. на кафедрі фізичної географії і картографії проводилися дослідження в галузі регіонального і локального, покомпонентного, проблемного та комплексного видів еколого-природоохоронного картографування; географо-екологічних аспектів охорони довкілля України, зокрема розроблялися та обґрунтовувалися рекомендації щодо оздоровлення річок України, досліджувався мікроклімат меліорованих територій з метою обґрунтування за теплобалансовим методом режимів зрошення сільськогосподарських культур та оцінки впливу метеоумов на врожай. Успішно виконувалися дослідження із земельно-кадастрового картографування, системного регіонального еколого-природоохоронного картографування на прикладі Харківської області, гідрометеорологічного забезпечення зрошувального землеробства в природних зонах України і, зокрема, на найбільших зрошувальних системах, таких як Каховська, Інгулецька та ін.
За цей час ученими кафедри видано багато публікацій. Серед найбільш вагомих є тритомний науково-дослідницький посібник з атласного природоохоронного картографування, виданий у 1986-1988 рр. загальним обсягом 115 друкованих аркушів; експериментальна серія із п’яти стінних еколого-природоохоронних карт м. Харкова і Харківської області, шкільно-краєзнавчий атлас Харківської області в україномовному та російськомовному варіантах і ін.
Протягом двох десятиліть, починаючи з 1980 р., доцент Е. А. Попова читала курс загальної гідрології та проводила наукові дослідження в цій області. Нею досліджувалися закономірності гідрологічних процесів водних об’єктів різних типів з урахуванням розвитку господарської діяльності. Особлива увага приділялася питанням охорони вод від виснаження та забруднення. З метою вирішення практичних водогосподарських завдань проводилися розрахунки норми стоку та його розподілу у часі і просторі, а також розрахунок і прогноз водопілля та паводків.
З середини 80-х до кінця 90-х років на кафедрі плідно працював кандидат технічних наук, доцент, автор навчальних посібників і методичних вказівок з топографії Іван Васильович Журавель. Його наукові інтереси стосувалися проблем застосування математичних методів у географії і картографії та картографічного методу дослідження, а також питань точності вимірювань на географічних картах. Майже 60 років на кафедрі працювала старший викладач Марія Валеріанівна Мартиненко. Переважна більшість викладачів і співробітників не лише кафедри фізичної географії та картографії, а і усього геолого-географічного факультету ХНУ в різний час, будучи студентами, навчалися у Марії Валеріанівни. Не даремно її заслужено називають “Учителем учителів”.
З 1999 року цикл гідрологічних дисциплін та спецкурсів викладає старший викладач Валентина Григорівна Клименко, яка свої наукові дослідження спрямовує на вивчення водних ресурсів і водного балансу Харківської області і басейну Сіверського Дінця; прогнозування стану водних ресурсів; розв’язання проблем водозабезпечення; проведення оцінки якості води та розробку рекомендацій з покращення її якості.
З початку 80-х років курс метеорології та кліматології в університеті викладають доценти Юрій Федорович Кобченко та Микола Антонович Гвоздь. Науково-дослідна лабораторія гідрометеорологічного моніторингу, керована Ю. Ф. Кобченком, проводила свої дослідження на поливних полях Трав’янської зрошувальної системи та в районі Проходянського науково-дослідного стаціонару.
З середини 80-х прийшли працювати випускники кафедри Віліна Анатоліївна Пересадько та Анатолій Михайлович Байназаров, які включилися в інтенсивну розробку наукових основ регіонального еколого-природоохоронного картографування. Декілька років тому на кафедрі почало розвиватися туристичне картографування, яке увійшло в коло наукових інтересів доцента кафедри Юлії Іванівни Прасул. Одночасно з цими напрямками доцентом А. М. Байназаровим нині обґрунтовується картографування освітньої сфери.
Ряд дисциплін та спецкурсів з методики викладання географії читають професор кафедри Олександр Олегович Жемеров та старший викладач Наталія Вікторівна Свір. Наукові дослідження О. О. Жемерова, який також викладає курси “Основи фізичної географії” (на заочному відділенні) та “Ландшафтознавство”, стосуються проблем безперервної географічної освіти, а Н.В. Свір технології контролю навчальних досягнень учнів з географії.
В 1989 році кафедра отримала статус випускаючої, а разом з тим і нову назву – кафедра фізичної географії та картографії. З березня 1989 р. по лютий 2007 року нею завідував Іван Юрійович Левицький, доктор географічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, заслужений професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, почесний член Українського географічного товариства.
З лютого 2007 кафедру очолює Пересадько Віліна Анатоліївна, доктор географічних наук, професор. Вона є автором понад 200 наукових праць, визнаним в Україні та за її межами спеціалістом в галузі еколого-природоохоронного картографування.
З 2010 року на кафедрі інтенсивно розвиваються дослідження в галузі геоінформаційних технологій в географії, атласне картографування, альтернативна енергетика, туризмознавство.
